Відходить осінь, холодом сполохана,
Лиш часом озирнеться крадькома.
І, як завжди, нежданна і непрохана
В моє віконце стукає зима.
До самого порогу поклонилася,
І білим пір"ям стежку замела.
Пухнастим звіром на гіллі вмостилася,
Так звично, мов завжди на нім була!
Я розведу руками - Здрастуй Панночко!
Заходь у двір, коли уже прийшла.
А в хаті тепло, можеш хоч до ранечку,
Плести узори за екраном скла.
Накрию стіл льнянною скатертиною,
Наллю у кухлик найсмачніший чай.
Тебе в тепло не кличу на гостину я,
Бо ти розтанеш!..так що - вибачай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815316
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.11.2018
автор: majra