Минувши ви́баги містян
І поїздів незносність шуму,
Утік поза́очі буян,
Стерпівши погляд з тінню глуму
Міцних бетонних огорож,
Як вавилонська ро́сла вежа,
Застиг окіл здичілих рож
І павутиння, й пилу ложа.
Єством замовлений на скін,
На мур опершись не геть сміло,
Кущастий я́дзвінь, мовби дзвін,
Дививсь на мене підозріло.
Немов спитати сам хотів:
--Невже ти зустрічі шукала?
Здавалось, ще щось зумкотів,
Як доля ку́стриці лякала…
Ріки вертає течія--
В моїх дитинячих долонях
Гінка скакалочка моя
Із ядзвіневого пагоння.
Ядзвінь (дереза)-це колючий чагарник до 3 м заввишки. Гілки в куща світло-жовті, тонкі, спочатку ростуть прямо, потім никнуть.У дитинстві із пагіння цієї рослини робили скакалки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815269
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2018
автор: Valentyna_S