Така довга довга місячна ніч
Я стою самотня край неба
Вечір запалив тисячі свіч
Бо тілу-солодкий сон потреба.
На ранок знову сонце встане
І я відчиню вікно у білий світ
Милий казковий сон розтане
Пташка розпахне крильця в політ
Думи занурюються у сивий туман
Де чекає крилатий кінь мій Пегас
Туди ідуть юрбою поети по талан
Щоб описати прекрасну мить з окрас.
Красень кінь добрий але норовистий
Любить духмяні трави гаї простори
Веде мене під дощ рясний імлистий
Ірже на волі б'є копитом і плугом оре.
Трудиться від зорі до зорі у поті
Місяць на човні везе музу зоряницю
Слухаю чарівну мелодію у ноті
І як акапельно співає жарптиця.
Самоцвітом переливаються зорі
По між них Місяць сяє щастям
Дивне відчуття в небі неозорім
Падає зірка і малює чудову казку.
М. Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815241
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.11.2018
автор: Чайківчанка