Світ знав, що діялось тоді у нас в Союзі…
Знав, та… мовчав: а нащо? Це ж не в нас!
СРСР бажав прийняти в друзі,
І ця мета, здебільшого, збулась…
А в нас чинилось… вбивство… Ні, сваволя!
Морили голодом... Губилися тіла…
І сморід полонив усе довкола…
Трагедія народу відбулась…
Зникали милосердя, жаль і… віра,
А з ними – гідність, совість і мораль…
Хто стільки горенька йому тоді наміряв?
Замислитися нам чи не пора,
Чому той мор косив нас так косою?
Старих, малих… Йому усе одно…
Умилося солоною сльозою
В ті роки не одне наше село…
А зникло скільки, так і не воскресши?
Хтось зауважить: доля, бач, така…
Летять коні історії, аж крешуть,
Та біль із серця весь… не витіка…
24.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815212
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2018
автор: Ганна Верес