Кордони осінь літу відміря,
У сивім мареві їй трапилась долина.
Вона ж повільно простір підкоря,
Навішала намистечка й калині.
А коли й птахи стали на крило,
Озвалося «курли» у високості,
Журбою прокотилось над селом
Та й полетіло журавлями в гості.
Ключам прощальним погляд кину вслід
І тугу їхню з ними буду пити:
Який же, все-таки, складний наш світ
Й його законів годі підкорити.
Несила це вмістити і в слова
І осягнути розумом несила…
А осінь нишком скроні вишива
І срібло те, я знаю, не наснилось.
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815113
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.11.2018
автор: Ганна Верес