Манить небо

Відсутній  погляд  мій  здійня́ли  голуби  –
Тож  на  буденщину  дивлюся  збоку.  
Мені  байду́жливі  емоції  юрби,
Давно  зневірилась  в  земних  пророках.

Мізерним  звідти  видається  клопіт,
А  гра  безплідною  у  ролі  пішаків.  
На  отаких  не  зменшується  попит,
Нікчем  безвольних,    безхребетних  слимаків.

Тому  й  манить  мене  високе  небо,  
Де  воля  розкрива  свої  обійми.  
Капканів  стерегтися  там  не  треба,
Хіба  з  землі  хтось  випустить  обойму.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2018
автор: Valentyna_S