Пора тобі старе вбрання спалити,
Вдягти на себе тренди світові,
Щоб ти могла, немов зоря, світити,
І щоб з’явився у твоїй крові
Той ген, який недолю проганяє,
Дає наснагу рухатись вперед,
Упалі крила вгору підіймає,
Дарує шанс іти в високий лет,
За тебе я молюся денно й нічно,
Твій біль купаю у сльозі своїй.
І хай сміється ворог твій одвічний,
Ти виграєш усі свої бої!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)