Не приміряю мантії Поета,
Лиш пошанівок слову віддаю.
Небавом кануть вірші мої в Лету,
Котрими просто нині я живу.
Я й не торкаюсь мантії Поета,
Щоб не лишався пальців моїх слід,
Бо слово справжнє свіже й у заґратах,
Ще й здужає гранітний моноліт.
Пишу я вірші простосердні, щирі.
Мов квіти сонце, пещу їх всякчас.
Як зникнуть безвість у клекітнім вирі-
Здихне вгорі з полегшенням Парнас.
Не одягаю мантії Поета,
Лиш пошані́вок слову віддаю.
Я лірі правом вірного фаната
Хвалу, як вмію, чесно воздаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814880
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2018
автор: Valentyna_S