Над чорним полем сивий ранок,
Кружляють збуджені круки,
Холодний, зморений світанок
Вдивлявсь в заплакані шибки...
В убогій хатці зовсім тихо,
Холодна піч, пусті миски...
Прийшло таке жахливе лихо,
Життя згорало, як свічки.
Вже третій день лежить матуся,
В обіймах - неживе дитя...
Помер дідусь, за ним бабуся,
Голодна смерть взяла життя.
А ледь живий маленький хлопчик,
Не розуміючи кінця,
Прохає в мами хоч шматочок,
Хоч крихти дати від хлібця...
Доведений до божевілля,
Народ, як міг, так виживав...
Невже пробачимо свавілля,
І тих, хто націю вбивав?...
Щоб знову нам не одягнути
Тернові, в колючках вінки,
Не вибачити, не забути
Ці історичні сторінки!
Шматочок хліба у долонці...
Не зітруть пам'ять цю віки...
Запалим свічку на віконці,
Щоб світло бачили зірки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2018
автор: LubovShemet