Меланхолійний плач віолончелі
Чарівним щемом накриває залу.
І, раптом, скрипки "піднімають" стелю
Так, ніби їм стає повітря мало.
І неквапливим гулом океану
Акорди старовинного органу:
FortE, piano. I foptE, piano.
Як міг маловідомий композитор
Усю красу, усю трагічність світу
В таку пресвітлу тугу перелити?!
Якась волога застеляє очі
Коли звучить "Адажіо" магічне.
Зникає все. Лише душа тріпоче.
Маліє суще. І панує вічне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814804
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 22.11.2018
автор: віталій чепіжний