Малий внук питає бабцю:
Баб, а де наш дєдка?
На городі он, - сапає.
Чом питаєш, Петька?
А чи не могла б ти дєдку
Місцем поміняти:
Ти підеш город сапати,
А він хай йде гратись.
А хіба його не зможу
Тобі замінити?
Ні, бабуню! Ти не вмієш
Коником служити!
Дєдка вміє поскакати
Галопом по хаті,
А ти, бабцю, як кобилка
Тягнеш свої капці!
Сонце за вершечок неба
Диском зачепилось.
Баба рачки над грядками
Мучить своє тіло.
Зо десяток змахів зробить,
На сапу зіпреться,
Та й шматочком фартушини
Млосно обітреться.
А в цей час лунає з хати
Хвацька бойовиця.
Діду на конячій службі
Спокій і не сниться!
Бо козак на попереку
Завзято гарцює
І лінійкою по заду
Старого лупцює.
Скаче дід по всіх кімнатах,
Скаче коло хати,
Та ще велить козаченько
Бадьоро іржати,
Бо не личить вороному
Огирем ставати.
Ох, не легко дідусеві
Роль конячу грати!
Та чого вже не потерпиш
Ради втіхи внука,
Бо любов до цих – найменших, -
Дивовижна штука!
21.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814718
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.11.2018
автор: dovgiy