Шорсткі вони, усі в мозолях
Та ніжні, лагідні і теплі,
Завжди у них стільки роботи,
Але встигають все, до речі:
Орати, сіяти, збирати
І доглядати свійську птицю,
Корів доїти й випасати,
Вклонитись їм за це годиться.
Пахнуть вони і сонцем й хлібом,
Який самі і випікають,
Спочинку руки ці не знають,
Так повелось з прадіда-діда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814664
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський