Єдина розрада сьогодні моя-
місяць, що наближається до повноти…
хмар пелюстки навкруги
осиплють шлях моєї уяви в осяйні світи
Це розкіш, варта того, щоб
просити з тремом і острахом знову
самотність, заглиблену в сум,
знайти розтягнуту світом основу
Адже ми – не просто споглядачі,
куплені владою втоми
напружим зіниці –там самотності чаша,
ковток з якої кличе додому
Змісту,
що не вимовлять жодні вуста,
не вмістить жоден пергамент
лише… посміхнусь, зачарована…
тому ,що є поміж нами...
© Олена Зінченко 20.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814646
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2018
автор: Zinthenko Olena