Лякає осінь мрякою-дощем,
А чи морозом, що біліє всюди,
Надворі хоч і листопад іще,
Тепла не буде – зрозуміли люди.
Вітри по-особливому гудуть:
Змагаються із кронами берізок.
Стежки уже нікуди не ведуть –
Укрились листям. Сонце сходить пізно.
Воно тепер мірилом є для дня
І жменями тепло осіннє міря.
Вода прозоріє. В ній видно все до дна.
Ворони каркають про щось незрозуміле.
Такий він фініш осені – нудний.
І кольори доволі невеселі.
Кущі калини зовсім без спідниць.
Дими біліють: печі топлять в селах.
14.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814606
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.11.2018
автор: Ганна Верес