Йду по життєвій стежині,
Ноги колю у стерні,
Хоч не вдова я – дружина,
Та в лабіринті складнім.
В вишивках сивої долі
Стежка тікала з-під ніг,
Десь надважка, невідома,
Десь, мов розпатланий сніг.
Не здобула собі злата,
Не підкорила висот,
Лиш натрудила крилята.
Душу поранив осот.
Та розцвіли перевесла,
Мов у чарівному сні,
Осені, зими і весни
Переливались в пісні.
21.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814508
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2018
автор: Ганна Верес