Коли ти будеш падати у відчаї,
Зривати будеш із себе здоровий глузд,
То пригадай любові нашої звичаї
І зупинись, поки у Болю не загруз!
Згадай наші світлі і радісні мрії,
Згадай як в Кохання робили ми заплив,
Забудь геть усі нездійснені надії,
Забудь, що так нагло залишився один!
Поклич мене із нашого минулого,
Обійми поклади на мої рамена
І розбуди себе в собі поснулого,
І знищ Кохання всі траурні знамена!
Підніми минуле щастя в Сьогодення!
Рятуй себе у ньому і також в мені!
І я прийду – незримо і незбагненно,
Стану поряд, адже ми Любові винні!
18.11.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2018
автор: Левчишин Віктор