Де ж тая правда? - питають люди, -
Чи буде тиша, чи спокій буде?
Очі до неба, чоло суворе:
Звідки взялося оцеє горе?
Перемісило, перемололо...
Правда все ходить поруч, по колу.
Плаче і тужить, тужить і плаче -
Люди осліпли, правди не бачать.
Люди глухими стали й лютують.
Інших повчають, себе не чують.
Думають, будуть жити щасливо,
Кров'ю засіявши зорану ниву...
Ще й дуже хочуть, щоб не боліло.
Земля ж накриє будь-яке тіло.
Земля сховає сліди й причини,
Теплом огорне чужого сина...
А люди мріють про перемогу,
Чекають, плачуть і молють Бога...
За чужу правду людина гине,
А правда завжди в очах дитини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814403
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 19.11.2018
автор: Любов Вакуленко