А знаєш, я більше не вірю в ніЯку любов
Її не існує для мене віднині.
Моє серце тепер лишень переганяє кров
Не шукаючи винних.
А знаєш, мені так бракує всьогО тебе
Вже всоте відрікаюсь писати цьогО віршА
Ранком знаходячи десятки причин
Щоб до настання ночі згубити їх всіх в словах.
А знаєш, я вже не чекаю від світу див
Твого приїзду до мене чи хоча би дзвінка
Бо очікування вбивають. Ти мене надломив.
Я ледь-ледь жива.
Знай,мені цілоденно бракує твоїх плечей...
Ніяково обіцяю собі нарешті забути про втрату.
Та між плечима твоїми стиснулась моя кімната
Кожен вигин стіни й кожна дошка її крива.
А знаєш, я більш не шукаю ніякої любові
Бо любов - то заплющені очі, то тріщина на вустах.
Ти ж мене запевняв що не викличеш болі...
То була брехня...
Бо ти добре знав, що викличеш сльози
Що любов твоя - мною випрохана в Творця.
А я потребую тебе далеко не розумом
А я потребую тебе переважно щодня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814362
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2018
автор: Христина Рикмас