Лечу на незримій легкій павутинці,
гойдаюсь у віщому сні.
Бабусине літо, неначе гостинець
від неї наснилось мені...
У ньому така далечінь неозора
Прозорість повітря, думок!
...із квіту вишневого в ранішню пору
оцей гіркуватий димок?
Чи аура зримо сплива над тобою
З тепла голосів і облич
То просто знайомих,
То рідних до болю
Твоїх, що у землю пішли?
А ця сверхзатишність під сонцем яскравим
Провіщує благість небес:
Не космос безликий, а твій андер граунд
Як ближнього прийме тебе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814345
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2018
автор: Капінос Олександр