В бокалі осінь тане по ковточку
Настояна на безлічі зірок,
Щоб приземлитись в тихому куточку,
Танцює танго зірваний листок.
Він спиниться в дворі старого дому,
За кущиком печальних хризантем,
Чомусь як осінь, непримінно спомин,
І хочеться поплакати з дощем.
У небо відпустити наболіле,
Безкрає небо втримає тягар,
Собі лишити тільки серцю миле,
Без гіркого ж не солодить нектар.
Без втрати не оціниться здобуток,
Прийму життя таким як воно є!
Залишений на денці вип’ю смуток,
Нова мов ера, осінь настає.
(с) Надія Семена
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814327
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2018
автор: Надясемена