Не піду я за вічну межу,-
І не тільки тому, що не хочу...
Я не вічна...Та доки живу,
Ще хоч щось все ж зробити я можу...
Відвести негаразди й біду,
Й захистити слабких людей хочу...
І хоч сили я маю малі,
Та думки мої й мрії пророчі...
Бачу я Україну свою,-
Незалежну, квітучу й багату...
Я для неї працюю й живу,
І несу свою мрію крилату...
Не піду я за вічну межу,
Моя мрія жива і незмінна...
Для дітей і онуків живу,
І для тебе, моя Україно!..
Все залежне від себе зроблю,
В Україні я вільна людина,
І для того у світі живу,
Щоб жила і цвіла Україна...
Щоб була Україна моя,-
Назавжди і по-справжньому вільна,
Лиш тоді відійти зможу я,
Коли буду за неї спокійна...
Я всім людям сьогодні кажу:
-Моя мрія реальна і плідна,
Все для неї зробіть-вас прошу,
Україна ж бо мати нам рідна!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814235
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.11.2018
автор: геометрія