[youtube]https://youtu.be/YacLxWzfNlI[/youtube]
Батогами розповзлась по Карпатах ожина
І по землі колючі щупалця пускає.
Раніше високі смереки тут в лісі росли,
Тепер з-під неї тільки пеньки виглядають.
Накрила зеленим ковром лісові стежки,
Ні людина, ні звірина проходу немає...
А як з гори поглянеш в далину навкруги,
Видно вдалечінь. Бо ліс уже не застилає.
Зникли, сороки, ворони, сойки та горобці,
В гірських річках давно уже риби немає,
Навіть і та жаба, що її повсюди було,
Біля берегів річок, та калюж не стрибає.
Видніються, в шрамах-дорогах спустошені гори.
А де були чисті гірські притоки ріки,
Де риби осінню на нерест завжди ішли.
Звиваючись змійкою,- дороги пролягли.
І вгризаються вони в тіло до серця гори́,
А та біль мовчки терпить, - стогнати не може.
Та пройдуть, мабуть, не такі уже й довгі роки,
Буде час розплати. І ніхто нам не допоможе...
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814232
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.11.2018
автор: dashavsky