Кидають каменем у ту, що не така,
І ненавидять ту, що надто горда?!
Лякає незалежність і свобода,
Сльоза її улесливим гірка.
Такі як ти не стануть на коліна.
Навіщо славити одну з руїн.
Хіба вартує пам’яті руїна.
На звалища не вистачить колін.
Своєю справжністю несправжнє дратувала,
Знанням вбивала хтивий забобон,
Натовп жадав, щоб ти нарешті впала,
Ти ж вірила, що це недовгий сон.
Сон закінчився. Ти ж не помічала.
Здавалось, що навколо все чуже.
Ти тільки небо своє міцно обіймала,
Бо вже роздала десь тепло своє.
Вдягнулась Правда в вишукану сукню,
Пронеслись сходами нестримно каблуки,
І ти її таку яскраву, незабутню
Візьми і більше не пускай руки …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814187
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.11.2018
автор: Дружня рука