Роздобув десь Пилипко клуночок табаки,
А нанюхавшись, поліз в буду до собаки.
З ,,кросів” витягнув шнурки, зав’язав на лобі:
,, Я Сірко! Гав! Гав! Я пес у новій подобі!”
Дев’ять днів не їв не пив, тільки нюхав клунок.
На десятий день у ,,пса” прихорило шлунок.
Заскавчав, заметушивсь: ,, Порятуйте, люди!
Ой-йой-йойки, клятий біль., – кинув клунок: – нудить…”
Пригадав Пилип тоді хто він є. Й відтоді
Із нюхарством зав’язав: ,, Жити хочу! Годі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2018
автор: Світлана Петренко