Знімають шуби мурі хмари,
Вдягають ними тротуари,
Хребти дерев, кущі та площу,
І листя кинутого мощі.
Самотня постать чує дотик
Холодних рук. Ядучий опік
Уразив тіло, зранив душу,
Думки переодяг із плюшу.
Скривило небо злу гримасу —
Чи то байдужості до часу .
І дощ холодний, і самотність
Пліч-о-пліч йдуть у пізню осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814125
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.11.2018
автор: Valentyna_S