А по небу пливуть хмаринки…
Повні відра везуть води…
Заховались в них дрібні краплинки
І підмочені холоди…
А у небі вітер літає…
Мов чабан, отари овець,
Сірі хмари докупи зганяє,
Чеше коси його гребінець.
А саме небо – синь неозора,
Така ясна – аж очі болять.
Оксамитово-смарагдОва,
Тільки лебедів пари летять.
Як життя вже втомило тЕбе
Заважають проблеми іти,
Подивись у осіннє небо,
Наберися його чистоти.
Бо в житті, щоб людиною бути,
Мало впевнено йти по землі,
Щоб про мрію свою не забути,
Треба небо нести на чолі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2018
автор: Волинянка