Вже дозріло в полі колосся,
Ми з тобою, теж не молоді,
Доторкнись, ти мого волосся,
Ту весну, пригадай, як тоді.
Тож згадай, музику любові,
Де вітрець, пестив ранні роси,
І світанки,ті загадкові,
Вже чомусь, тепер прийшла осінь.
Ти кохай! Розвій, осінній сум!
Торкнись ніжно, плеча й щічки,
У сосудах, щоб гарячий струм,
Тільки вдвох, у полоні нічки.
Місяченько, хай не підглядає,
Сором свій, сховаю між хмари,
Виграє, вогнище палає,
І бажання… лиш мною марив.
Золотий, лист спадає в танці,
Поцілунок, солод на устах,
А трава, колом у багрянці,
Знову ми, у жаданих путах.
Ти підтримай, іскри кохання,
Нехай дощ, я хмари розведу,
Зірка в небі засяє рання,
І сумлінням, всім край покладу.
Вбережи, любий між нас весну,
Соловей, хай пісню заводить
Тож кохай, лише мене одну,
А вже сумнів, осінь відводить.
З0.10.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2018
автор: Ніна Незламна