Вільні не мають стійла,
їм ланцюги ні в чому,
бо на тендітних шиях
в них розквітає день.
І не дано боятись
вільним жаского грому,
їхні серця спроможні
теж розвести огень.
Вільні не просять світла
в тих, що продались ночі,
і за пекельні взятки
видерлись на гору.
Вільні з такими поруч
навіть стоять не хочуть,
адже й бездія може
хитро втягнути в гру.
Вільні завжди самотні,
як світляки у полі,
хоч і довкруж багато
галасу, люду, та
вільні одне ярмо лиш
мають - несхитність волі
й непогамовність правди,
що стереже вуста.
9.09.18 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813959
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2018
автор: Леся Геник