***
Віють вітри з України,
їдуть діти з батьківщини –
обживатись, заробляти,
свою неньку забувати.
Чужини ковток бажАний,
велич світу, що вражає!..
Та ночами будуть снити
рідні верби, яблунь віти,
сад вишневий коло хати,
зсиротілі батько й мати…
Горе, горе ще й з бідою…
Віють вітри лободою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813874
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.11.2018
автор: Надія Хвиля