Наша мова українська
Живе, не вмирає,
Як соловей у садочку
Тьохкає , співає.
Нею плачемо, сміємось,
Край свій захищаєм,
І останні слова рідні,
Коли помираєм.
І багата, і приємна,
Дзвінка й мелодійна,
У житті вона постійно
Є сила рушійна.
Її били , мордували-
Вона не вмирала,
Краса її на руїнах
Знову процвітала.
Отож ,друже, не цурайся
Мову свою вчити,
На ній думати, писати
І її любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813774
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 14.11.2018
автор: Haluna2