Осіннє золото… Щось є його миліш
Душі твоїй у світі загадковім,
Коли і прямо, й справа, і лівіш
Стоїть стіна, так схожа на підкову?
А ти, мов чудернацький напівгном,
Впиваєшся осінньою красою,
Реальність де чергується зі сном,
Й принишкла тиша, скупана росою.
Дрімає вітер в листі золотім,
Блакить висока розпростерла крила,
І ти душею знов помолодів:
Краса клітинку кожну підкорила.
В осінній казочці і ти – уже не ти,
А птах чарівний, здатен до польоту,
Щоби понад землею пропливти,
Закоханий у бархат-позолоту.
3.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813691
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.11.2018
автор: Ганна Верес