Зустрілись ненароком ми з тобою.
Ти поспішав, а я поволі йшла.
Долинув звідкись тихий звук гобою,
і все навкруг укрила сиза мла.
Лиш очі й усмішка ласкава, мила
пробилася через людську юрбу.
І зупинила нас нестримна сила
на мить, щоби почути шепіт губ.
Ми, розірвавши погляд, ледь кивнули.
Замовк гобой, неначе онімів…
Ми все простили, та не все забули –
відчула я. І ти це зрозумів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2018
автор: Надія Хвиля