І коли його бачила я на світлині,
На ефірі ТБ чи наживо де-де,
Моє серце тремтіло, мов лист на билині.
Мої ноги хотіли іти в па-де-де.
І коли його слухала, ширшали очі,
Вухо слово вбирало, мов пил пилотяг,
Укривались зірками захмарені ночі
Від харизми його й усіляких звитяг.
І коли він ішов, скупо кинувши фразу,
Бігли зорі за ним, мов за мишами кіт.
Не змогла в його душу залізти ні разу,
Закривав на замок він від мене свій світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813611
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)