Тремтіння. Вечір. Дивні тіні.
Стоять сторожі у промінні
Предивнім місячнім, як в сні
Я бачу чи це снить мені?
Вони розсіюються зранку
І проступають у альтанку
Ранкові теплі промінці.
Вони зігріють мою душу
І страх у собі я задушу.
Побачу все нове, химерне.
Тож ранок тінь у світ оберне
Із розпачу, хаосу, суму,
Він відірве мене із глуму
Шалених і нічних жахіть.
Захочеться у світ летіть
І бачити нові тумани.
Та серце зрить не перестане
І буде бачить лиш добро.
Хай так - це ж щастя завело...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813584
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2018
автор: Ксенія О