Від землі миттю…. злетів до небес,
Промчався вітер, як кінь, вороний,
Грива хвиляста, рвала сірий плес,
Ледь- ледь пробився, промінь золотий.
Неслися хмари…швидко, не в змові,
Зовсім не здатні, всім суперечить,
А він наспівує, ритми нові,
Листя осіннє, вкотре столочить.
Скрізь чорно й сіро… Дрімати хоче,
І ліс, і поле. Не вгамується,
З осінню в танці, жваво шепоче,
А та в зажурі, вже й не сміється.
Останній промінь, світив на землю,
Час, вже й спочити, його вмовляє,
Скакун суровий, відчував волю
З поглядом хитрим, знову літає.
09.11.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2018
автор: Ніна Незламна