Подивися у очі, в них все абсолютно без слів
зрозуміло. Аби ж ти хотів оте все розуміти.
Пролетіли роки. Перший вогник шаленства зотлів.
Та ми віримо вперто в дива. Ну, їй- богу, як діти.
Подивися у очі. Побач в них частинку душі,
ту, що схована поміж рядків. Невідома нікому.
Ту, що вправно, як стрічку у косу, вплела у вірші.
Та заплутавшись наприкінці все ж поставила кому
замість твердої крапки. Усе це у погляді є.
Придивися. І в чорних очах сонце лагідно сяє.
Те, що вічно та беззаперечно, та лише твоє.
Те, що попри усе та усіх ніжно й вірно кохає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2018
автор: Юлія Сніжна