Мороз горіху цілував зап’ястя,
Торкався стану вкрадливо зрання,
А той, блідий, вже навіть не пручався,
Горнувся лиш поближче до вікна.
Вже не чекав, що впустять, обігріють
У залюсте́рковій тривимірній норі,
Плекав у пазусі осінню ностальгію
І щось вишукував незриме угорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2018
автор: Оксана Дністран