Вітаю тих –для кого, свято –праця,
А будні –це складний, натхненний труд ,
Не ростите ви хліб, не зводите палаци,
Не куєте у кузні стальний прут.
Ви людські душі, відкриваєте для дива,
Шукать натхнення, надихать серця,
Навкруг політика, духовна порожнеча,
У вас ключі від дивного ларця.
Плекати й берегти здобутки предків,
Нове і дивне повсякчас творить,
Манити до культурних осередків,
З собою в мирі і сучаснім тренді жить.
Нехай говорять, що культура гине,
Сміються з шараварів і вінків,
Ви оживляєте справжнє єство людини,
Що житиме крізь круговерть віків.
Нехай, ще вас не радують зарплати,
Ми знаємо ж: що щастя - не в грошах,
Людській байдужості і ліні ставим мати,
Й сміливо негараздам робим шах.
Ми бережемо пісню і мотиви,
Традиції, у вихорі років,
І в часу плин вставляєм корективи,
Сіємо мудрість взяту від батьків.
Ми ті - для кого, мить на сцені – слава,
А за кулісами – лиш заздрість, й забуття,
Культурі ми –дизайнерська оправа,
Хоч творчість для нас, суть всього життя.
Незламно будем мчати до вершини,
Бо ми не маєм заборон і меж,
Як механізм глобальної машини,
Людей піднімем до культурних веж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813156
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.11.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч