Тікає час, немов пісок крізь пальці,
Пливе водою в сіре небуття,
І вишиває знов життя на п’яльцях
Людини шлях: падінь її й звитяг.
Тікає час щоднини, щогодини,
Коротшає й мого вже тінь хреста,
Та так уже влаштована людина:
Тримати душі завжди молодими,
Хоча і внуків кілька підроста.
6.07. 2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813117
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2018
автор: Ганна Верес