Як ми були колись зовсім малі,
Прийшли у дім, що школою назвався,
В життєві сівши диво-кораблі,
Шукали шлях, що правильним здавався.
І посилало небо нам шторми,
Вітрила наші грізно шматували,
В життєвих бурях гартувались ми,
Хоч іноді блукали у туманах.
Хай долі вередливі запрягли –
Шукати інших – марна уже справа.
Нам попід очі зморщечки лягли,
На скроні впала сивина яскрава.
Душею ж ми такі ще молоді
І жарти долі терпим, розумієм,
Позаду – ювілеї золоті,
А ми ще веселитися волієм.
Нехай не судить строго всіх нас Час,
Адже ми всі земні і зрілі люди.
Хай Світ послужить трішечки для нас,
А ми завжди йому служити будем.
21.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813113
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2018
автор: Ганна Верес