Ти ідеш і я п’ю твої очі,
Тим багряним теплом вдалині.
Щось знайоме нам серце шепоче,
Защемить, заболить в глибині.
Знову йдеш в залюбованім вбранні,
Скільки радості, глянь, подивись!
Молодою порою в цій рані,
Першим проліском люба, проснись!
Ти ж, я знаю, не тільки це вмієш –
І тепла скільки ти віддаєш.
Ось і знову я п’ю твої очі,
Але знаю, що й стільки доллєш.
На прощання зоря загорає,
А повернешся – світять усі.
Вже і вечір твій профіль скриває
У обіймах нічної пітьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2018
автор: сергій маркитан