Хитався світ перед очима,
як почалася знов війна...
Як проводжала мати сина,
в душу повіяла зима...
Навпіл і серце її рвалось,
сильніш, ніж в ратному труді...
Не розуміє, як так сталось,
що рідний край знов у біді...
У неї син один-єдиний,
та і країна ж теж одна...
Ну,як же влада допустила,
що п"ятий рік іде війна...
Ще світу білого не бачив,
і "молоко" ще на губах...
Йому б навчатись,працювати,
не з ворогами воювать...
Молиться Богу щодня мати,
щоб куля сина не взяла...
Готова поруч нього стати,
та сил уже не вистача...
Усім бійцям, що поруч з сином,-
вона дарунки посила...
Та найціннішим подарунком
її молитвині слова...
Бійці і син все відчувають,-
турботи й болі матерів...
І край свій рідний захищають
від ненаситних ворогів...
В матері син перед очима,
в душі тривога не зника...
Хоча б діждатися їй сина,
і щоб закінчилась війна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812972
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.11.2018
автор: геометрія