[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kj97YKolHaw[/youtube]
Пізня осінь тиха, смирна,
Відгуляла вже своє.
Вже не скажеш - непокірна,
Її вечір настає.
Може, зовсім це не вечір,
Просто вже нема тих сил,
Опустились твої плечі,
Не той розмах вже у крил.
Час прийшов вже відпочити.
Де ж знайти притулок їй?
Доведеться їй платити
За безглуздий вчинок свій.
Ти ж дерева роздягала
І лила дощі на них.
Розумію, ти ж не знала:
Буде кара від потіх..
А тепер ти зовсім сива,
Помарніла і слаба...
Не така вже норовлива,
Десь поділася злоба..
Осінь, мила ти голубко!
Все ж потішила ти нас.
Ти і зараз мила любка.
Ти красива й без прикрас..
--------------------------------
( натисніть на картинку)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812968
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2018
автор: Н-А-Д-І-Я