Давно кохання перше відцвіло,
А пізнє, через холод в»яне.
Те, що було - у вирій відпливло,
А це , чомусь, не виразне, а тьмяне.
Нема йому щоденного тепла,
Іще чогось йому не вистачає.
Якась тінь сумніву тихо пролягла,
А тіло ж прагне, а душа ж бажає..
Тепла того, що гріє, не пече,
Обіймів, що не тиснуть, а ласкають.
Надія щастя веселкове тче…
І вогники Кохання – запалають!
06.11.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2018
автор: Валентина Рубан