А я забрав собі кусочок твого серця.
І у скарбниці десь свої поклав.
Нехай життя стокрилими несеться.
А я щасливий, що той скарб украв.
Так наче не домалював картину.
Чи ноти до кінця не дописав.
Так наче вигадав сюжет, кінець, причину.
Чи просто … не поцілував.
Так наче осінь, що піти не в змозі,
І листям не сумує, а цвіте,
Так наче вітер – подорожній у дорозі,
Так наче слово не просте, а золоте.
Без тебе мабуть якось все не так.
Усе сховалось за звичайними словами.
І тільки скарб мій на вірші мастак.
Розговорився щось осінніми дощами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2018
автор: Дружня рука