Сидить,задумавшись,одна...
Старенька бабця у віконця.
Чекає,виглядає,та нема,
Своїх дітей,онуків,а не сонця !!!
Сльоза вже покотилась по щоці,
Ні,не від радості,а від печалі !
І затремтіли рученьки її,
Схилила голову вона,чекає далі!
Бабуся втомлена сидить...
Вона побачити лиш хоче,біль нічого!
Це пам'ятайте,кожен день та кожну мить.
У неї-ви ! Більше вже нема нікого.
15.09.2018 р. @ Іван. Смик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2018
автор: Іван Щасливий