В центрі міста, де моста
Вигнулися крила,
Пишна Пава золота
Пір’я розпустила.
Розчепірила хвоста
Гордо позирає,
Як біжить собі вода
Вирки до Дунаю.
Я по річечці отій
Потечу тихенько,
Жде в короні осяйній
Будапешт гарненький:
Надвечір’я у вогнях
Радо зустрічає.
Для туристів – Мекка він,
Чи ворота раю?
Замки, площі і мости -
Ідеальної краси.
Гей, Дунаю, братику,
Зачекай!
Я з тобою плитиму
В рідний край!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2018
автор: Оксана Дністран