У листопадовому дні
Коли над світом небо сіре,
Ти побажай в цю мить мені,
Щоб тут було створіння щире
У цю хвилину, у цей час,
Навпроти мене: очі в очі,
Щоб надивитись «про запас»
На весь період злої ночі.
Бо то є правда: нас тепер
Ніч не єднає, а розводить.
Світ сновидіння, світ химер
Немов важке похмілля входить
У потаємний склеп ночей,
Де хижо владарює лихо,
Де сни тікають від очей
І плоть від болю плаче тихо.
Так «живемо»… гіркий обман
Пігулок вічних, від ін’єкцій
Обгорне тіло млість-туман,
Провалимось до ранку в безвість,
А там настане день новий
Із новоявленням проблеми
Як виживати? Труд важкий
Як без здоров’я…
Нові теми
Підкине вир нових подій,
А може, зустрічі неждані
Нам принесуть вінок надій
Хоча б на день цей, не останній.
А зараз просто побажай
У сірий день, під плач негоди
Щоб я побачив справжній рай
Втопившись поглядом у погляд.
05.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2018
автор: dovgiy