Золотопа́д. Незрима павутина.
Набухли губи грон горобини.
Печаль, як роси, - чиста і невинна.
Досвітнє мрево дозирає сни.
Бій ратуші торкається глибинно
Найтонших струн, протяжливо бринить.
Медова осінь тужить безпричинно,
Запнувши сквери в ніжний оксамит.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812586
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.11.2018
автор: Оксана Дністран