А я шукаю Долі
На рани солі досипаю
До краю утопаю в болю
Та волі я не відцураюсь
Я не знав куди йти
Я не знав де вже ти є
Де краплини твої дні
В щасті зніженому миють
Я навпомацки йшов
Наступаючи в граблі
Попри біль і попри кров
Не покинув козак шаблі
Лиш тремтить рука
Згадуючи як торкала
Рідного твого чола
Ще тоді, як ти кохала
Нас замало на планеті
Світ без нас не стільки в фарбах
Мала б ти мене в тенета
Я в тенета тебе мав би
Грав би в подушках з тобою
Без обмеження на час
Я би з ковдрою війною
Ковдра би украла нас
Світом ходять самотії
Всі такі самодостатні
А я лиш про тебе мрію
Щоб єдиним тобі стати
Мати крила й не літати
Злочин непоправний, друже
Буть не разом та кохати
Потім чуть як серце тужить
Я не знаю, куди йти
Я дізнаюся пізніше
Мрію, аби Бог мені
Всі шляхи можливі лишив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2018
автор: Володимир Ромен